Торгівля людьми - це комплексна проблема, у вирішенні якої беруть участь багато державних і громадських організацій. У зв'язку з цим виникає необхідність відповідного визначення мети, завдань і методів соціальної роботи в Україні у цьому напрямку.

Головною метою соціальної роботи є захист прав людини. Тому у сфері соціальної роботи, пов'язаної з торгівлею людьми, діяльність соціального працівника повинна бути спрямована на створення умов для реалізації людьми своїх прав, перш за все:

- громадянських - на самовизначення, рівність, відсутність дискримінації, право на життя, свободу місця проживання і пересування, права покидати будь - яку країну та повертатися до неї, права на захист честі, репутації, власності, на захист від переслідувань;

- соціально – економічних:  права на житло, роботу, гідний рівень життя, на їжу і здоров'я, заборону примусової праці;

- культурних: права на освіту, свободу совісті, участь у культурному та духовному житті.

Усі права громадян, згідно обов'язкам, які взяла на себе держава, повинні поважаться, дотримуватися та захищатися. Тому діяльність соціальних працівників полягає у вивченні стану справ відносно дотримання прав людини, відстоюванні їх на практиці, створення умов для попередження та усунення порушень цих прав. Конкретними завданнями соціальної роботи у сфері торгівлі людьми є:

- профілактика торгівлі людьми;

- допомога потерпілим від торгівлі людьми у реалізації та захисті цих прав;

- усунення умов, що сприяють виникненню торгівлі людьми.

Принципи соціальної роботи у сфері попередження торгівлі людьми і реабілітації потерпілих - це основне теоретичне положення, ідеї, що зумовлюють вибір форм і методів роботи, позицію соціального працівника по відношенню до клієнта. 

Основним принципом, на якому базується соціальна робота, є принцип поваги і дотримання прав людини. 

Принцип конфіденційності та анонімності - також один з найбільш важливих у роботі соціальних працівників. При наданні соціальної допомоги потерпілим від торгівлі людьми цей принцип стає важливішим вдвічі. По - перше, у більшості випадків торгівля жінками пов'язана з примусом їх до проституції. Існує можливість негативного ставлення до такої жінки з боку людей, які про це дізналися. По - друге, специфіка злочинності, пов'язана з торгівлею людьми, полягає у тому, що трафікер ще у процесі вербування заволодіває інформацією відносно персональних даних потерпілої, умов життя, її родинних зв'язків тощо. Якщо потерпіла свідчить проти трафікера, що є небезпечним, громадська організація надає їй соціальну допомогу під час слідства, то недотримання принципу конфіденційності може привести до того, що трафікеру стане відомою також інформація про місце перебування потерпілої. Таким чином, порушення конфіденціальної інформації про потерпілу може привести не лише до порушення етичних норм соціальної роботи, але й наразити її на небезпеку.

Анонімність послуг також надзвичайно важлива, оскільки дозволяє потерпілій особі отримати допомогу без загрози бути впізнаною. Однак важко говорити про анонімність, якщо потерпіла людина потребує допомоги для повернення в Україну. Розшук та оформлення документів для повернення (якщо необхідно) потребує ідентифікаційних даних. 

Принцип постійного зворотного зв'язку в роботі з потерпілими (моніторинг) потрібен для їхньої повноцінної реінтеграції. Досвід роботи з потерпілими підтверджує, що часто після повернення з тенет вони відмовляються від будь - якої допомоги. Однак, через деякий час після повернення додому часто змінюють свою думку. Вони стикаються з реальністю: можливості працевлаштування як і раніше немає, багато з цих потерпілих мають борги. До того ж , майже у кожного виникають проблеми зі здоров'ям. Підтримка постійного зворотного зв'язку з потерпілими дозволяє своєчасно скорегувати зміни в їх поглядах і надати допомогу. Для моніторингу громадські організації, які працюють у цьому напрямку, використовують спеціальну схему. Зворотний зв'язок з потерпілою особою підтримується впродовж шести місяців. Однак, у залежності від випадку, цей термін може бути продовжений до року і навіть довше. 

Принцип гуманізму у роботі з потерпілим від торгівлі людьми полягає у тому, що вони визнаються важливими, цінними для суспільства незалежно від того, що з ними сталося. Метою цієї роботи є людина, яка опинилася у важкій ситуації і потребує допомоги, незалежно від помилок, яких вона припустилася. 

Рівність означає вільний доступ до всіх послуг: 

- державних та альтернативних; 

- однакове гуманне ставлення до потерпілих і членів їх родин;

- пропонування послуг, а не їх нав'язування.

Особа повинна мати можливість вибору послуг з переліку запропонованих, що дозволяє найкращим чином здійснити індивідуальний підхід (хто, як не сама людина, краще знає, чого вона потребує).

Крім зазначених принципів, існують ще такі:

- добровільність послуг (надаються тільки тим особам, які потребують допомоги і готові їх прийняти);

- законність захисту прав людини;

- індивідуальний підхід, субсидіальність (надання допомоги з урахуванням проблем і потреб);

- пріоритет інтересів потерпілих над інтересами соціальних служб і організацій;

- незалежність у роботі від будь-яких організацій, надання інформації про потерпілих тільки у разі їхньої згоди;

- не звинувачення, або відмова від оцінок; спрямованість на надання допомоги незалежно від статі, віку, національності, майнового положення, освіти, сімейного стану;

- системний підхід до проблеми, інтеграція зусиль у вирішенні проблем, комплексна допомога;

- толерантність, об'єктивність, демократизм;

- спрямованість на самовизначення особистості;

- комплексність у наданні послуг, безкоштовність послуг.

Всі принципи тісно пов'язані і взаємодіють один з одним.

Знання принципів соціальної роботи у сфері попередження торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим дозволяє планувати форми і методи роботи в інтересах клієнтів, з урахуванням їх потреб, проблем.

Підготувала соціальний працівник

Центру у справах сім’ї та жінок

Деснянського району міста Києва Н.Кочіна