Сьогодні інститут сім’ї переживає суттєві складнощі: руйнуються сімейні відносини, підвищується ризик розлучень, знижуються виховні функції сім’ї, не підтримуються сімейні традиції, росте рівень дитячої бездоглядності та безпритульності, діти вимушені зростати в неповних сім’ях з усіма негативними наслідками цього явища, загострюється проблема насильства в сім’ї.

Така ситуація обумовлена, з одного боку, зміною морально-етичних орієнтирів, зокрема знецінення національних родинних цінностей, втрати престижу сімейного способу життя, а з іншого викликане негативним впливом економічної кризи.

За умов переважної тенденції на взяття громадських шлюбів та невлаштованості молоді відбувається зменшення частки приросту молодих подружніх пар.

Втрачено національні традиції багатодітності та середньодітності. З підвищенням рівня позашлюбних народжень, а також через збільшення кількості розлучень, помітно зросла чисельність неповних сімей, які є досить уразливими щодо ризику бідності і потребують соціального захисту та дієвої підтримки з боку держави.

Найбільш уразливими в сучасних соціально-економічних умовах залишаються багатодітні сім’ї. Чітко прослідковується зниження рівня матеріальної забезпеченості зі збільшенням кількості дітей у сім’ї. Так, у 2003 р. рівень бідності сімей без дітей становив 18,4 відсотка, сімей з однією дитиною — 24,1, а сімей з чотирма і більше дітьми – 64,6 відсотка.

Ще однією з найгостріших проблем сімей, особливо багатодітних родин, на сьогодні залишається забезпечення їх житлом.

На жаль, до цього часу існують негативні ґендерні стереотипи у розподілі сімейних ролей жінок і чоловіків, виконання батьківських обов’язків, відсутнє формування навичок ефективного спілкування між статями.

Сім’я не виконує повною мірою виховної функції у зв’язку з відсутністю цілеспрямованої, поетапної, організованої системи підготовки майбутніх батьків до виконання соціальних ролей чоловіка і дружини, батька і матері; відсутністю умов для підвищення свого загальнокультурного і педагогічного рівня. Понад 70 відсотків опитаних сімей вважають, що вони не володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями.

Зважаючи на існування цілого комплексу проблем, які переживає інститут сім’ї, для їх вирішення має здійснюватися не тільки профілактична робота, але й цілий комплекс заходів, спрямованих на подолання існуючих проблем та надання допомоги сім’ям, які потрапили у складні життєві обставини.

2. Мета Програми.

Створити умови для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім’ї, забезпечення виконання сім’єю основних її функцій, передусім виховної та демографічної.

3. Визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів розв’язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанта.

На сьогодні реалізується Програма „Українська родина”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 243 і переважна більшість заходів цієї Програми виконана в повному обсязі. Решта завдань, визначених Програмою, передбачає постійне виконання.

Зокрема, здійснюються заходи щодо:
• організації сімейного відпочинку шляхом проведення щорічних родинних фестивалів, конкурсів, змагань;
• розвитку мережі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей;
• проведення наукових та соціологічних досліджень з питань сім’ї; забезпечення роботи сімейних клубів за місцем проживання;
• підготовки щорічних державних доповідей про становище сімей в Україні;
• видання методичних посібників, інформаційних матеріалів з питань планування сім'ї, прав і обов'язків подружжя, відповідальності батьків за виховання дітей.

Разом з тим, реалії сьогодення засвідчують про необхідність здійснення комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на економічну підтримку сім’ї, забезпечення відповідного соціального захисту та здійснення соціальної роботи з сім’єю.

Зокрема, необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні таких завдань, як стимулювання економічного потенціалу сім’ї, підвищення рівня її економічної самостійності, автономії та відповідальності.

Основними засобами виконання цих завдань має бути політика стимулювання доходів сім’ї (підтримка різних форм економічної активності сім’ї), використання важелів податкової та кредитної політики.

У поєднанні з підвищенням економічного благополуччя сім’ї слід розвивати й інші засоби економічної підтримки сім’ї, в тому числі удосконалювати механізм соціальних виплат і програми соціального захисту малозабезпечених сімей.

Крім того, мають здійснюватися освітні, інформаційні, ідеологічні заходи, спрямовані на підвищення престижу сім’ї в Україні, вирішення соціальних проблем різних категорій сімей.
Виконання цих завдань має відбуватися в комплексі, бути складовою цілісної державної програми підтримки сім’ї, виконавцями якої будуть усі заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також громадські організації, діяльність яких спрямовано на поліпшення становища різних категорій сімей, надання їм соціальних послуг.

4. Шляхи розв’язання проблем.

З метою підвищення статусу інституту сім’ї, престижу толерантних сімейних відносин передбачається:
• удосконалити систему виховної роботи з питань сімейного життя, родинного виховання у навчальних закладах різного рівня;
• посилити пропагування сімейних цінностей шляхом проведення постійних широкомасштабних інформаційних кампаній, у тому числі через засоби масової інформації;
• здійснювати культурно-просвітницькі заходи з метою відродження та збереження національних традицій і цінностей.

З метою здійснення інформаційно-просвітницької роботи з сім’ями, удосконалення форм психологічної, юридичної, інших видів допомоги з питань шлюбу, сім’ї та виховання дітей, розширення сфери культурних послуг необхідно:
• розвивати мережу сімейних клубів, інших спеціалізованих служб, з метою надання соціально-психологічної допомоги у виконанні батьківських обов’язків, профілактики девіантних форм сімейних відносин;
• забезпечити здійснення педагогічного патронажу сімей;
• здійснювати роботу з дошлюбної діагностики та консультування, педагогічної підготовки молодих батьків до виховання дітей;
• створити систему взаємодії закладів і служб органів охорони здоров’я та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді для здійснення соціального супроводу сімей, які чекають на народження дитини;
• забезпечити підготовку та видання спеціальної літератури, створення циклів теле- та радіопередач для батьків з питань виховання дітей;
• надавати підтримку громадським організаціям у здійсненні інформаційно-освітніх програм з питань сімейних відносин між подружжям, виховання дітей, формування здорового способу життя;
• здійснювати інформаційно-просвітницькі заходи, спрямовані на формування навичок ефективного спілкування між статями, подолання ґендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей у сім’ї.

Для надання допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, передусім молодим, багатодітним, неповним, слід:
• забезпечити формування мережі закладів соціальної реабілітації та поліпшення методів їх роботи;
• удосконалити систему виявлення та обліку сімей, які перебувають у кризових ситуаціях, підвищення якості соціального супроводу сімей, які потребують сторонньої допомоги;
• забезпечити проведення індивідуальної роботи із сім’ями, в яких батьки –інваліди чи виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями.

За напрямом попередження насильства в сім’ї необхідно:
• вдосконалити законодавство у сфері попередження насильства в сім’ї, зокрема в частині встановлення адміністративної відповідальності за пропаганду насильства та жорстокості; розширення повноважень спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім’ї;
• створити систему раннього виявлення сімей, у яких вчиняється насильство або є загроза його вчинення, та забезпечити соціальний супровод таких сімей;
• забезпечити підвищення рівня правової культури населення та поінформованості що до попередження насильства в сім’ї шляхом проведення широкомасштабної інформаційно-просвітницької та роз’яснювальної роботи;
• вдосконалити систему санкцій по відношенню до осіб, які вчиняють насильство в сім’ї;
• створити дієву систему надання допомоги потерпілим від насильства в сім’ї.

Для розв’язання економічних проблем сімей необхідно:
• передбачати щорічне збільшення обсягів кредитів, що надаються молодим сім’ям для будівництва або придбання житла;
• запровадити систему квотування та резервування земельних ділянок місцевими органами виконавчої влади для будівництва житла для молоді;
• забезпечити доступність надання молоді пільгових довготермінових кредитів на здобуття вищої освіти;
• надавати державну допомогу сім’ям з дітьми, передусім по догляду за дитиною до трьох років, на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
• забезпечити підвищення рівня адресної допомоги (прожитковий мінімум для дітей із соціально вразливих категорій населення, зокрема багатодітних сімей) до рівня прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
• надавати різні види підтримки сім’ям у започаткуванні бізнесу, в тому числі інформаційну;
• удосконалити систему пільгового оподаткування сімей, які мають дітей.

З метою поліпшення кадрового забезпечення реалізації вищезазначених заходів слід:
• забезпечити підготовку відповідних фахівців на всіх рівнях;
• удосконалити систему підвищення їх кваліфікації;
• запровадити роботу відповідних навчальних центрів.

З метою наявного науково-методичного забезпечення виконання заходів програми передбачається:
• проведення систематичних соціологічних досліджень з вивчення проблем різних категорій сімей;
• підготовка, видання та поширення наукових і методичних матеріалів;
• проведення наукових і науково-практичних конференції з питань сім’ї та реалізації державної політики у цій сфері.

З метою проведення ґрунтовного аналізу стану та розвитку сім’ї, планування та оперативного коригування системи заходів щодо поліпшення їх становища необхідно розробити відповідну систему моніторингу.

5. Строк виконання Програми.

Програма виконуватиметься у період з 2006 по 2010 рік.

6. Очікувані результати.

Виконання Програми дасть змогу на кінець 2010 року підвищити рівень економічної спроможності та соціальної захищеності сімей, передусім тих, які мають дітей. Реалізація Програми сприятиме створенню оптимальних соціально-економічних умов становлення, розвитку, повноцінного і самодостатнього функціонування сім’ї та виховання в ній дітей, формування культури сімейних відносин, підвищення відповідальності батьків за сім’ю та виховання власних дітей.

7. Оцінка фінансових ресурсів.

Виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. Обсяг фінансування заходів Програми за рахунок бюджетних коштів визначатиметься в межах асигнувань, передбачених відповідним розпорядникам коштів на зазначені цілі.