Народжуючись на світ, дитинча вовка вчиться разом з батьками полювати, вистежувати, бути обережним та умілим. Перші три місяці воно харчується молоком мами, а з 3-х місяців батьки починають привчати вовченят до м`яса. Вже з піврічного віку вони ведуть самостійний спосіб життя. Народжуючись на світ, дитина людини тривалий час є безпомічною. На рівні природних інстинктів маля всмоктує в себе те, що бачить навколо – це світ батьків, які взяли на себе відповідальність ввести його в цей світ для безпечного пізнання та саморозкриття. Бо це про головне.

Напевно кожен із вас зустрічав в своєму житті людей, які світяться. Не від фосфору, звичайно, а від сили, яка їх наповнює. Так буває, коли справа життя/спосіб життя узгоджено поєднується із натхненням. В світлі інформаційного перенавантаження, сучасній людині важко бути цілісною, проте це дуже знАчимо та необхідно. Щоденні стреси та інертні рухи складаються в спосіб життя. А щастя схоже на перерву у вигляді очікування відпустки на морі, чергової екскурсії чи дня народження. Як перервати ланцюг пасивного очікування? Розглянемо на конкретних кроках

1. Турбуйтеся про цілісність м`ячика.

Уявіть собі гру в теніс (не принципово, великий чи маленький). А тепер уявіть, як ви віддали м`ячик партнеру і він до вас не повернувся. Але це ваш тенісний інвентар і ваш тенісний м`ячик. Чи можете ви бути впевнені, що ваш м`ячик не пошкоджено?

Те ж саме і з вашою життєвою енергією, яку ви готові віддавати людям та приймати відповідно енергію від оточуючого світу. Такий обмін, як партія в теніс, приносить задоволення, якщо дотримуватися балансу взаємообміну. Якщо ж відбувається перекіс: ви або тільки віддаєте, або тільки хочете брати, тоді ваші внутрішні сили достатньо швидко будуть знівельовані. Тримайте за основу правило цілісності м`ячика та турбуйтеся про нього, адже конструктивна гра можлива тільки при взаємному обміні.

2. Очікування – вдячність.

Проведення трансформації очікування. Живучи в режимі «наступного свята», тобто від однієї визначної події в житті до іншої, людина автоматично витрачає більшість життєвих сил на режим чекання. Тобто це неусвідомлений процес відкладання свого життя на потім та можливість брати життєві сили лише в певні дні (свята, ювілеї, вихідні тощо). Як бути? Трансформація режиму очікування у вдячність. Почніть зранку. Дякуючи новому дню, що він як мінімум є, як максимум – за всі ті нагоди та можливості, які несе з собою цей день. Це не означає бути на постійному позитиві та намагатися ховати біль за посмішкою, це означає налаштовувати себе на те, що кожен день життя – особливий.

3. Давати собі можливість відчувати плюс і мінус. Ефект веселки.

Установка «счастье есть» дуже правильна, але має певні особливості. Давати собі право бути і сумним, і веселим, і нещасним. Інколи просто необхідно погорювати, бо деякі життєві втрати та розчарування неможливо від себе замаскувати. А якщо ми будемо себе примушувати радіти, коли на душі зовсім не те – це означає ви захаращуєте чисту криницю вашої душі.

Інша справа, що і з болем, і з сумом, і сльозами варто розібратися. Чому так, про що це для вас, коли виникло і т.д. Це дає змогу вам бути справжнім. Прекрасним і справжнім, як веселка. Коли ви здатні відчувати і аналізувати це – ви живі і чутливі. Тоді для вас головними стають ціннісні питання і тоді значно легше робити вибір у своєму житті. І дозволяти собі жити. І приймати своє життя. І бути щасливим…

Саме такі люди світяться і світять, не від фосфору, звичайно…

Так може починатися новий відлік У кожного він свій і перезавантаження буває різним. Якщо  у вас виникли питання ви можете записатися на консультацію до спеціалістів Центру за телефоном (044) 518-73-72