Людмила Мельник, лікар-психолог

Забезпечений та успішний підприємець, який обідає в дорогих ресторанах, їздить на майбаху, приїжджаючи пізно вночі в холодну пусту квартиру, не витримуючи власних же думок наливає стакан віскі. А зранку, споглядаючи себе в дзеркалі, говорить «так далі тривати не може». Маргінально моральна жінка, вихована в найкращих традиціях правильності, збираючись на побачення з продовженням із одруженим чоловіком, закриває свою правильність в глибокооких комірках підсвідомості. Розлучений чоловік, що поливає брудом колишню дружину перед спільними знайомими і розповідає всім, як добре бути холостяком, зберігає фото, речі, подарунки, судомно оплакуючи розлуку, щільно закришись у спільній кімнаті. Бабуся, що підбирає вуличних котів та собак, наділяє їх людськими якостями і розмовляє з ними годинами, періодично поціловуючи кожного. Дівчина, що страждає від заниженої самооцінки часто не наважується взяти на себе відповідальність і зробити вибір у своєму житті, перечитує релігійну літературу, слідує всім канонам, відвідує кожну службу, просить благословення в пошуках «правильної відповіді»...

Історій може бути безліч, проте всі вони є способами втечі від самотності, методами, що допомагають справлятися з її неминучим усвідомленням. Кожен із нас, приходячи додому вмикає мас-медійного друга і чує з відти оптимістичне «ти не один!». Ти іронічно посміхаєшся, адже приходить усвідомлення, що навіть на екзистенційному страху самотності можна заробляти.

Споживацька орієнтованість сьогоднішнього людства поступово витісняє глибинне відчуття присутності в цьому житті, поруч з іншим, чи навіть із самим собою. Ідея сама по собі вже не цікава, потрібно щоб «піпол хавав». А для цього просто найми гарного піарника. Homo sapiens прямує до парадоксальної, на перший погляд, тенденції: чим більше нас стає, тим гостріше постає проблема самотності, простіше виражається народна мудрість: юрба людей, а поговорити ні з ким. Це скоріше стосується проблеми ізольованості від інших. Адже у цьому броунівському русі особистостей так тяжко знайти однодумця. Проте інстинкт бути приналежним шукає власного задоволення, і ми створюємо для нього сурогатні замінники: спілкуємося в аськах, чатах, однокласниках і т.д. під чудирнадськими ніками «Твоя Мечта», «Гигант», «Без комлексов»… бо ж так безпечніше і ніби й не самотньо. Так сказати, двох зайців одним махом. Проте, надягаючи на себе псевдообрази, людина лишається можливості знайти те, що їй дійсно потрібно, яке власним Критиком за цензуровано і глибоко закопано під назвою «таких не люблять». То що ж, виходить, що страх самотності і є його генератором?..

Усвідомлювати власну самотність досить травматично для психіки людини, тому логічно користуватися тими захистами, що пропонує нам сучасне життя: втеча в роботу, алкоголь, щось солоденьке, віртуальний світ, секти, розчинення в іншому, матеріальне збагачення, використання іншого для компенсації власних пустот, субкультури, наркотики, гламурні тусовки, реаліті-шоу. Проте це дає тимчасове полегшення. Але головна проблема не в цьому, а в тому, що ніхто не бачить альтернатив. «Якщо не пити, то я зійду з розуму, тому краще буду пити», - констатує покинута клієнтка.

• Самотність – частина нашої природи. Ми є продуктом Всесвіту, що балансує між гравітацією та взаємним відштовхуванням. Тому не дивно, що ми настільки гармонійно протирічні: то бігаємо в пошуках гучних вечірок, відверто спілкуємося, сміємося та плачемо з іншим, то з нетерпінням чекаємо коли всі розійдуться, їдемо на відпочинок у дикі місця, щоб почути тишу власної самотності. Просто необхідно дати самотності місце у своєму житті.
• Відповідальність за життя. По великому рахунку ми народжуємося і помираємо наодинці. До цього можна додати ще й те, що кожен із нас самостійно кує своє щастя протягом життя. І в цьому наша самотність і велич власного вибору.
• Глибоке та відверте спілкування з іншим, адже він так само самотній, як і ти. Це добре ілюструє фраза Ірвіна Ялома: «ми пливемо в темному океані Життя самотні у власному човні. Проте нас підбадьорює те, що ми бачимо світло таких самих човнів поруч». Справжня близькість з іншим є дуже потужнім ресурсом. Відкриваючи і приймаючи власну вразливість, людина знаходить шлях до інтимності з собою, іншим, світом.