Бути здоровим і щасливим – цілком зрозуміле і природне бажання кожної свідомої людини. Усім відомо: здоров`я – запорука нашого благополуччя. Проте які асоціації викликає саме поняття  “здоров`я”? Для більшості людей це передусім відсутність явного порушення їх здатності до повноцінного функціонування або, кажучи простіше, стан без хвороб. Досить часто ми замислюємося про те, здорові ми чи ні, вже маючи певні негаразди в організмі. І, зазвичай, далеко не одразу починаємо активно діяти з метою подолання хворобливого стану. Трапляється навіть іноді так, що ретельне медичне обстеження та не менш ретельне лікування не приносять бажаного результату. Сучасний ритм життя, переповненого стресовими ситуаціями, надмірним фізичним та психічним навантаженням, лише відтягує бажаний момент одужання і тим паче не сприяє запобіганню хвороб. І тоді постає питання: а чи є здоров`я суто фізичним станом?

Не зайвим буде пригадати, що, в решті решт, об`єднує поняття здоров`я. Згідно з ВООЗ здоров`я – це тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Примітною у даному визначенні є складова психічного благополуччя. Вказане поняття є досить умовним, адже грань між нормою та патологією доволі тонка. Тим не менш саме психічне благополуччя є фактором, що підтримує фізичне та передбачає соціальне благополуччя.

На підтвердження даного факту існує чимало аргументів. З медичної точки зору наявність позитивних психологічних установок, врівноважений психоемоційний стан та реальна оцінка власних можливостей оптимізують діяльність центральної нервової системи, серцево-судинної та ендокринної систем, сприяючи тим самим злагодженій роботі всього організму. Доведено, що часті стресові умові життєдіяльності людини є потенційно небезпечними для соматичного здоров`я і можуть бути чинниками розвитку багатьох захворювань, зокрема, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби чи навіть цукрового діабету та бронхіальної астми. Усі зазначені патологічні стани іноді є проявами так званих психосоматичних розладів, в основі розвитку яких лежить тривалий і значний за інтенсивністю психоемоційний стрес, що за відсутності його усвідомлення та відповідного відреагування людиною призводить до порушення регуляції діяльності організму. Відмінною властивістю даних розладів є недостатній, а часом і відсутній, ефект від медикаментозного лікування, адже їх першопричина носить суто психологічний характер. І тоді без допомоги психолога, медичного психолога або психотерапевта не обійтися.

Не менш суттєвим є вплив психічного благополуччя і на соціальне. Адже всі люди – активні члени соціуму і потребують соціальної підтримки. Кожен з нас є представником різних соціальних груп, де діють свої правила і в яких ми відіграємо чітко визначені соціальні ролі, що вимагають відповідних навичок та пристосування. Іншими словами кожна здорова людина проходить процес соціальної адаптації, що є необхідною умовою самореалізації, наповненого та змістовного життя. Безперечно лише та людина, що прагне до психічного благополуччя, здатна повною мірою соціалізуватися та адаптуватися до актуальних умов середовища, в якому вона живе.

Що ж є факторами, які сприяють зміцненню нашого психічного здоров`я, а отже і здоров`я в цілому? Передусім, це критичнее ставлення до дійсного стану своєї психіки і справа не лише у відсутності психічних розладів. Усвідомлення та реалізація власних потреб у професійній, творчій, громадській чи будь-якій іншій значимій для кожного індивіда діяльності, достатньому відпочинку, близьких стосунках та підтримці з боку родини та друзів, реальна оцінка власних фізичних та ментальних можливостей та наявність ресурсу для їх відновлення, збалансованість почуттів, думок та дій, піклування про себе за будь-яких умов – усе це і є фундаментом явищ, що зветься психічним здоров`ям.

Отже, дбати чи ні?

              Лікар Центру у справах сім`ї та жінок  Деснянського району міста Києва

                                                                                                      А. Єрмолаєв