РАЗОМ ДО ЩАСЛИВОГО ЖИТТЯ!
Головна » Статті » Статті » Статті

ПОМИЛКИ БАТЬКІВ. ЧИ МОЖНА ЇХ УНИКНУТИ?

             Давайте визнаємо: ми всі робимо помилки у вихованні дітей, як маленькі, так і великі. Одні з нас визнають ці помилки і намагаються їх виправити. Інші впевнені в своїй непогрішимості і категорично відкидають навіть думку про те, що вони зробили щось неправильно. З наших помилок виростають великі дитячі психологічні травми. Діти налаштовуються на зневіру до дорослих. В них можуть сформуватися агресивні реакції на помилкову поведінку батьків, на зневагу до них. Це може призвести до агресивної поведінки дитини, особливо підлітка: вдома, в школі, серед однолітків. А згодом вже, створюючи свою власну сім’ю, така людина часто вдається до насильницьких дій до своїх близьких в своїй власній сім’ї.

             Давайте обговоримо, типову помилку і що нам робити, якщо ми вже образили свою дитину. Це зловживання владою. Для маленьких дітей світ наповнений чудовими відчутними речами і населений напівбогами – батьками, які годують, зігрівають, пестять, лікують, підтримують і карають. В чому ж виявляється наше зловживання владою над дітьми ? Це і незрозуміле та несправедливе покарання, висміювання дитини в присутності інших людей, ізоляція: «Вийди. Дітям не годиться слухати розмови дорослих». В таких випадках у дитини з’являється відчуття, що вона є тягарем для дорослих і її присутність не бажана для них.

             Заклопотаність, похмурість батьків, наказовий тон – все це озивається в серці дитини болем, страхом, втратою  почуття безпеки, усвідомлення своєї непотрібності батькам.     У багатьох  батьків виникає природне запитання: «А як же з авторитетом батьків?» В домінантній, тоталітарній сім´ї  авторитет батьків ототожнюється із засобами насильства над дітьми, демонстрацією своєї переваги над ними. Зловживаючи своєю владою, батьки визначають, що повинно цікавити дитину, дозволяють або забороняють, не питаючи навіть думки дитини, «Ми ж краще знаємо, в чому для нього користь і щастя».

             Про повагу до занять  дитини і зовсім не приходиться говорити. Як часто батьки відривають дитину від її занять до буденних справ, вважаючи, що дитячі справи можуть зачекати.
А вже гра – це зовсім не серйозно. Головне – не галасувати, не забруднитися, не швендяти по калюжах. І що ж дитина? Як вона почуває себе, коли ми зловживаємо владою? Виявляється наша авторитарність не робить дитину щасливою. Починається з того, що малюк перестає радіти приходу дорослого. Навпаки, у нього псується настрій, він ховається, стає несміливим, боязким. Раптом ми дізнаємося, що наша дитина збрехала і ми замислюємося:
«Звідки це?» А це  ж і є перший наслідок незрозумілого і несправедливого покарання. Рветься нитка довіри між дітьми і батьками.

             Якщо ми хочемо, щоб діти довіряли нам, зважали на нашу думку, треба вміти визнавати свої помилки і при необхідності вибачалися перед дітьми. Ваш авторитет від цього не тільки не впаде, а, навпаки, виросте.

 

Підготувала: К. Гарник,

завідувач Притулку    

Категорія: Статті | Додав: desncenter (05.01.2017) | Автор: К. Гарник, завідувач Притулку
Переглядів: 92
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]